Істерики у дітей
Діти у віці від року до чотирьох часто влаштовують істерики. Вони розкидають речі, падають на підлогу, верещать, тупають ногами, б'ються головою. У деяких заспокоєння настає швидко, інші можуть годинами закочувати подібні «концерти», і здається, що це ніколи не скінчиться.
Істерики можуть виникати у малюків з різних причин. Найчастіше це відбувається, якщо не виконано якесь їх бажання, щоб змусити батьків зробити так, як їм хочеться. Також істерику можуть викликати недосип, втома, голод, нервове напруження або просто бажання наслідувати одноліткам.
Психологи вважають, що примхуючи малюки позбуваються нервового перезбудження, стресу, негативних емоцій. Однак занадто частих істерик слід уникати, намагатися їх контролювати. Інакше з часом ваше життя, як батьків, може стати нестерпним, а життя малюка буде наповнене егоїстичними вчинками і нетерпимістю до людей.
Передбачити, що починається істерика не так вже й складно. Помічаєте, що дитина починає плакати в магазинах, просячи купити якусь іграшку, потрібно спокійно пояснити, що не взяли з собою необхідної кількості грошей і, можливо, купите її іншим разом. Найкраще запам'ятати, що саме просила дитина, і купити це на день народження або за іншого менш значного приводу. Малюкові буде вдвічі приємна ваша турбота і те, що ви не забуваєте про його бажання. Можливо, під час наступного походу в магазин він буде терпимим і спокійніше поставиться до відмови, потай сподіваючись на повторне втілення мрії, а то й просто забуде про своє моментальне бажання, якщо воно і справді таке.
Дитина починає кричати в гостях, громадських місцях або транспорті. Швидше за все вона зголодніла чи втомилася. Намагайтеся скоротити час прогулянок, перебування в таких місцях або не беріть дитину туди взагалі. Якщо істерика вже розпочалася, постарайтеся відволікти дитину іграшкою, якоюсь дією, розвеселити її, виведіть на свіже повітря, запропонуйте помалювати разом. Не потрібно забороняти дитині кричати, так ви не досягнете бажаного. Спокійно попросіть її підійти до вас, дайте попити, іграшку. Діти краще реагують на позитивні прохання, ніж на заборони, сказані на підвищених тонах.
Маленькі діти не вміють контролювати свої емоції і не завжди можуть висловити те, чим не задоволені. Спробуйте проговорити це за них: «Ти дуже хотів цю іграшку, а тепер сердишся, бо тобі її не купили?» У більшості випадків діти з подивом погоджуються з дорослими і заспокоюються, коли їх невдоволення знаходить логічну словесну форму. Необхідно пояснити, що така поведінка неприпустима, як негарно це виглядає з боку (хоча б на прикладі іншого малюка). І вже якщо ви пообіцяли якесь покарання за непотребну витівку, то втілюйте його в життя час від часу. Інакше дитина зрозуміє, що погрози - це просто слова.
І наостанок: якщо вдома дитина розбушувалася не на жарт, ніщо її не заспокоює, і ви точно знаєте, що причина криється не в стомленні або голодні, вийдіть з кімнати. Так малюк заспокоїться швидше. Коли немає глядачів, немає і приводу для виступу.